Тривожний тип прив’язаності є одним із підтипів у теорії прив’язаності. Вона пояснює, як ранній досвід взаємодії з основними фігурами турботи формує в дитини певний стиль прив’язаності, який потім впливає на поведінку та емоційні реакції в дорослому віці, особливо в близьких стосунках.
Ознаки:
Тривожний стиль зазвичай формується в дитинстві, коли потреби дитини в любові, увазі та підтримці задовольняються непослідовно. Це може відбуватись, якщо:
- Батьки емоційно нестабільні.
- Дитина відчуває, що має «заслужити» любов.
- Батьки схильні до надмірної опіки.
- Покарання або схвалення любові залежить від поведінки дитини.
- Мати й батько не задовольняють потребу в емоційній безпеці.
У результаті в дитини формується відчуття, що любов нестабільна й може бути втрачена будь-якої миті.
Як зрозуміти, що є проблема?
У дорослому віці людина з тривожним типом прив’язаності може демонструвати потребу в підтвердженні любові та значущості. Вона часто сумнівається в почуттях партнера, навіть якщо той відкрито їх висловлює. Присутній страх бути відкинутим або покинутим. Спостерігається підвищена тривожність, ревнощі та залежність. Їй важко довіряти, навіть якщо об’єктивних причин для недовіри немає. У стосунках з партнером можуть бути сильні коливання між ідеалізацією партнера й відчуттям розчарування.
Особливості типів прив’язаності
- Розслаблено-тривожний тип прив’язаності. Простими словами, це ніби всередині тебе живе маленька дитина, яка боїться, що її не люблять. Але є й хороша новина — ти тепер дорослий, тому поступово зможеш навчитися давати собі те, чого бракувало раніше. Спокій, тепло й упевненість. Поступово, але реально.
- Тривожно-амбівалентна прив’язаність формується ще в ранньому дитинстві, коли людина дуже сильно прагне близькості, але водночас дуже сильно її боїться. Тобто вона буквально розривається між словами «обійми мене» й підсвідомим страхом «а раптом ти підеш, і я взагалі не впораюся з ситуацією?».
- Тривожно-залучений тип прив’язаності виникає, коли людина в стосунках дуже швидко прив’язується, починає ставити стосунки понад усе. Все здається під контролем, поки партнер поруч, відповідає, говорить, що любить… але щойно він трохи відсторонюється — одразу паніка, образа, страх, сумніви.
Тривожний тип прив’язаності у стосунках трапляється як у чоловіків, так і у жінок. За статистикою, найчастіше ним страждають саме представниці прекрасної статі. Якщо виявлено ознаки тривожного типу прив’язаності, панікувати не варто! Психотерапія дуже допомагає. Особливо якщо хочеться розібратись, де закінчуєшся ти й починається партнер. Будь-яка глибинна терапія певним чином працює з прив’язаністю. Робота починається із партнерів у найраніших стосунках — і саме вони формують наш стиль прив’язаності.
Психотерапевт не просто «розмовляє про проблеми», а створює безпечну прив’язаність просто у своєму кабінеті. Це ніби нове «дитинство», створене спеціально для підопічного, але вже на свідомому дорослому рівні. Дуже часто за прив’язаністю стоять старі історії: холодна мама, різкий критичний батько, відчуття, що тебе не чують, зовсім не помічають. Психотерапія чудово допомагає прожити непрожиті емоції. Впоратись із проблемою самостійно складно, але можливо. Для цього необхідно перечитати безліч літератури. Від вашого бажання змінити хід подій залежить багато. Тому не опускайте рук, а розпочинайте пошук кращої версії себе вже зараз.
Багато років досвіду у журналістиці, пишу статті на вільні теми та перевіряю всю інформацію перед публікацією.